Українська Русский
Привіт, Гість! | Реєстрація
Назад Назад

Аристократичний шлюб… ПО ЛЮБОВІ

Дата публікації: 06.09.2016   Кількість переглядів: 11831

ХІХ століття запам’яталося людству бурхливим зростанням торгівлі та промисловості, освоєнням нових земель, численними війнами за незалежність і спробами перекроїти політичні карти світу. Чималу роль в досягненні процвітання Британської імперії зіграла королева Вікторія – жінка, ім’я якої золотими літерами вписане до сторінок світової історії.
Взірцеве виховання, шляхетні манери і престол не завадили королеві Вікторії запропонувати руку і серце принцові Альберту. Блискучий розум, вміння кохати і цінувати щастя, велике кохання королеви Англії утвердили таке поняття в історії країни, як ідеальний шлюб.

Шляхетне виховання

Майбутню королеву виховувала деспотична матір. З ранку до ночі Вікторія проводила час за книгами, вивчала декілька іноземних мов і без упину займалася із учителями. Вікторії не дозволялося розмовляти з незнайомими людьми і плакати на людях. Окрім інших абсурдних заборон і умов, юна Вікторія зобов’язана була подорожувати по Англії – мати готувала її до ролі королеви. У холод, дощ, сніг або спеку Вікторія тряслася в незручній кареті, долаючи десятки кілометрів, страждаючи від лихоманки, пневмонії та інших захворювань, на які мати не зважала.

Престол

Муки майбутньої королеви тривали до 1837 року, до смерті бездітного Вільгельма IV. 20 червня 1837 року о п’ятій ранку 18-річну принцесу розбудила мати. Як тільки Вікторія увійшла до великого залу, камергер першим схилився на коліна. Сумнівів не залишалося – король помер, а Вікторії належить посісти його місце.

Дві зустрічі і одне кохання

Уперше вони зустрілися в Англії за рік до вступу Вікторії на трон. Зустріч з Альбертом взагалі не вразила. Альберт же вважав кузину добродушною, але не більше. І дійсно, красою Вікторія не відрізнялася, і недоброзичливці раділи: верхня губка королеви була значно меншою за нижню, тому рот її здавався відкритим, що вважалося серйозною вадою. Вікторія ж до своєї зовнішності ставилася з іронією.
Усе змінила друга зустріч. 10 жовтня 1839 року Альберт з братом Ернестом прибули погостювати у Віндзор, і усе звичне існування королеви разом із радикальними поглядами на сімейне життя рухнуло, як картковий будиночок. Юність узяла своє – королева закохалася. І тепер вона інакше дивилася на Альберта. У своєму щоденнику Вікторія зауважила зовнішні достоїнства принца: «вишуканий ніс», «витончені вуса і маленькі, ледь помітні бакенбарди», «прекрасну статуру, широку в плечах і тонку в талії».
Наступного ж після доленосної зустрічі дня Вікторія прийняла Альберта наодинці і зробила своєму обранцеві пропозицію. Такого повороту ніхто не чекав, утім, опиратися майбутній чоловік королеви не став, і вони одружилися.

Вікторіанське весільне вбрання

10 лютого 1840 року в Лондоні відбулося королівське весілля століття, знаменне відразу з кількох причин. Заміж виходила королева Вікторія. Виходила з любові, за нерівню. І в білосніжній сукні. Нічого дивовижного, якщо не враховувати статус, епоху і традиції того часу. Королева Вікторія також ввела в моду особливу модель весільного плаття, яку пізніше стали називати вікторіанською. Це весільна сукня з вузьким ліфом, об’ємною спідницею на кринолінах і довгим шлейфом.
Таку модель обирають багато наречених і сьогодні. Шлейф асоціюється з приданим нареченої. Якщо придане велике, то й шлейф має бути довгий, а немає приданого – і шлейфа немає. За процесом пошиття свого весільного вбрання молода монархиня стежила сама. Проігнорувавши традиційну важку парчеву весільну сукню, оздоблену коштовним камінням і наполовину закриту оксамитовою, обробленою горностаєм накидкою, королева замовила чудове біле атласне плаття, прикрашене гілочками флердоранжу (квітками апельсина) і оброблене мереживом. На сукню прикололи сапфірову брошку, інкрустовану великими діамантами, – подарунок принца Альберта. Щоб виготовити мереживо для королівської сукні і вуалі, знадобилося більше ста мереживниць, які працювали шість місяців. Вікторіанське плаття донині вважається класичним і дуже популярним.
Голову королеви прикрашали вінок з флердоранжу і мереживна вуаль, яку несли 18 осіб. Фата символізувала чистоту і непорочність її власниці, і її передавали з покоління в покоління. Сама королева порушила давню традицію, замінивши бабусину фату з каталонського мережива на нову. Її фату прикрашали флердоранж, перлинки і гірський кришталь.

Ідеальний шлюб

Королева була пристрасно закохана і бачила в Альберті не лише вигідну партію, але й любов усього свого життя. Вікторія виявилася однією з тих небагатьох щасливиць, яким вдалося вийти заміж не лише за велінням обов’язку. Чи був Альберт так само зачарований своєю дружиною, як і вона – ним? Про це ось вже яке століття запекло сперечаються історики всього світу.
На відміну від чоловіка, Вікторія надто високим інтелектом не відзначалася і до самоосвіти не прагнула, часто покладаючись на думку радників. Подружжя стало еталоном взірцевої сім’ї. Ні зрад, ні скандалів – лише взаєморозуміння. З часом, здолавши зневагу королівського оточення, Альберт став єдиним і незмінним радником королеви. Ще до сходу сонця він брався за роботу: писав листи, складав відповіді на запити міністрів. І коли Вікторія приєднувалася до нього, їй залишалося тільки підписувати підготовлені папери. Вона зауважувала, що Альберт з кожним днем все більше цікавиться політикою і державними справами і прекрасно у всьому розбирається. «Я ж, – знову писала вона в особистому щоденнику, – втрачаю інтерес до справ. Ми, жінки, не створені для правління, і якби ми були чесні самі з собою, то відмовилися б від чоловічого заняття... З кожним днем я все більше переконуюся, що жінки не повинні брати на себе правління королівством».
Але, як відомо, безхмарне щастя не може тривати вічно. У 1861 році Альберт занедужав. Життя обірвалося. І для нього, і для неї. Відтепер все змінилося. Королева зачинилася в чотирьох стінах, перестала брати участь в публічних церемоніях та й взагалі рідко виходила зі своєї спальні.
Вікторія пережила свого єдиного коханого на 40 років і померла 22 січня 1901 року. За власним заповітом вона була похована біля чоловіка, у білій сукні і весільній вуалі – тій самій, в якій колись, багато років тому, вийшла заміж за найкращого з чоловіків – свого Альберта, свого ангела.

Неля Романовська

Victory_2.jpg
Victory_3.jpg
Коментарі
Ім'я  
E-Mail
Текст