Українська Русский
Привіт, Гість! | Реєстрація
Назад Назад

Кохання iз запахом дощу...

Дата публікації: 22.10.2012   Кількість переглядів: 87665

Богдан і Ольга КуликЯкось 2007 року посеред  прекрасного літнього дня перегінські вулиці накрила хвиля дощу. Молоді люди з гамором забігли до кав'ярні. Крізь веселий шум Оля зустрілася поглядом з ним. Він був смішний і мокрий, але такий особливий… Дощ  падав і падав, а вони все переглядалися. Вона здалася йому життєрадісною і занадто вродливою, а він їй – серйозним та недоступним. Вони одразу відчули, що симпатизують одне одному, але не зробили жодного кроку назустріч.

Богдан і Ольга КуликКохання окрилює, пробуджує найкращі риси людини, підносить її до небес,  переконують поети. Любов – це і є саме життя, його наповнення, сенс, стверджують філософи. Разом із тим кохання – це мука, воно позбавляє спокою, змушує страждати... Думки не давали спокою. Оля дізналася номер телефону Богдана – так звали цього красивого незнайомця. Вона довго вагалася  – що сказати, як пояснити, що неспокій її серцю приніс отой незвичний «Человек дождя» з кав'ярні? Богдан не взяв трубки… Минув рік. Вона випадково побачила його на вулиці. Все спалахнуло знову. Не вагаючись, Оля вирішила написати Богданові смс:

– «Привіт!»

– «Хто ти?» - прочитала вона.

– «Оля». (Вислала фото)

– «Може, зустрінемось?» - він і не забував той погляд.

– «Зустрінемось» – і обоє знали де…

Сумніви були помилкою

Богдан не одразу побачив в ній свою долю, він не прислухався до свого серця... Вдавав, що щасливий без неї. Ну, а вона була просто неперевершеною актрисою. Він дарував тепло та ніжність оточуючим, вона – нікому. Вона все зрозуміла, усвідомила свою приреченість та водночас надію. Час минав, а вона її не втрачала. Не втрачала, бо знала, що все тільки починається. Якщо судилося бути з кимось, то тільки з ним...

Богдан і Ольга КуликПівроку випробувань поставили крапки у їхніх долях. Всі сумніви були помилкою. Тепер Богдан почав добиватися Олі по-справжньому. Все було як колись, тільки люди вже інші… Вони тепер цінували один одного. Закохані і щасливі молоді люди часто гуляли під дощем, який колись пов’язав їхні долі так непомітно і міцно. Наступні два роки вони жодного разу навіть не сперечалися. Оля зробила з Богдана справжнього романтика, навчила його дарувати квіти, які він ніколи нікому не дарував, говорити теплі і ніжні слова, навчила  його любити, адже і сама любила його так сильно! Хлопець не вагаючись запропонував руку і серце найдорожчій і такій вірній людині, і знову крізь той самий шум дощу почув очікуване «ТАК!».

 

Пара відгуляла гучне весілля. Всі раділи і вітали молодят. І небо знову не забуло привітати – сильним, як кохання,  шумним, як весілля, радісним, як молодята, і свіжим теплим дощем!

Кохання існує… Оля завжди це знала, але тепер вона в це вірить як ніколи. Вони разом – і байдуже, що зараз їх розділяє відстань, адже Богдан поїхав на роботу до Росії. Ні час, ні відстань тепер не завадять їхньому коханню. Скільки б не пройшло весен, скільки б снігу не випало, вони назавжди будуть разом!

 

 

Богдан і Ольга Кулик

Сукня нареченої: Весільний салон «Сопрано»
Зачіска: Ольга Сорочак
Макіяж: Оксана Сорока
Лімузин:«Весільні перевезення ПП Лімузин»
Букет:  Дизайнер-флорист Марина Черевата,
Весільна агенція «Життя прекрасне»
Ресторан: «Лейбова гора»
Тамада-гуморист: Ярослав Люльчак
Феєрверк: «ПІРО-ІФ феєрверк»
Співак: Гуцул-хуліган
Фото-відео: «КРЕК дизайн»
Обручки: Ювелірний магазин «Рамзес»
Виїзна церемонія: «Кароліна»
 

Маріанна Малик

Коментарі
Ім'я  
E-Mail
Текст