Українська Русский
Привіт, Гість! | Реєстрація
Назад Назад

Покликання доповнювати одне одного...

Дата публікації: 06.07.2010   Кількість переглядів: 64781

Мій дев`ятирічний син Адам випадково кинув м`ячем у розквітлу вишню. З вишні рясним цвітопадом посипалися легенькі пелюстки.  Сусідські дівчатка – Леся і Божена підбігли під дерево і почали танцювати. Вони зловили момент. Пелюстки красиво лягали на їхнє волосся, дівчата танцювали і насолоджувалися дотиком весни. Це було так невимушено і гарно, хоч тривало всього півхвилини, що Адам з м`ячиком в руках дивився на них, як вкопаний. І тоді, спостерігаючи за дітьми, я ще раз подумала, що два людських начала – чоловіче і жіноче геніально доповнюють одне одного…

разомЯкщо двох людей, які стоять перед вівтарем, запитати: «Чого ви чекаєте від сімейного життя?», то, скоріш за все, вони скажуть: «Щастя!». Але сімейне щастя – це результат праці обох людей.

А спочатку необхідно попрощатися з великим багажем ілюзій

Потрібно у своєму розумі розбити міф про постійну ідеальну поведінку свого партнера. Не раз доводилося чути від людей слова: "Я його (її) зміню" або ж: "Він (вона) після весілля змінить характер". Це схоже на міф. Ніхто нікого не змінить. На цю тему існує вислів: до весілля потрібно дивитися на свого партнера у два ока, а після весілля – крізь пальці. Не варто витрачати час на те, щоб змінити свого партнера. Ви будете щасливі, якщо зможете прийняти людину такою, якою вона є.

разомВарто позбутися дитячого егоїзму

Справа в тому, що до створення власної сім`ї ми перебуваємо під опікою батьків, які, незалежно від нашої поведінки, віддають нам свою любов. Батьківська любов жертовна, самовіддана і безмежна. Звикнувши до такої любові, ми не погоджуємося на менше і очікуємо такої ж глибини почуттів від чоловіка чи жінки. Але що робити, коли двоє людей очікують цього одне від одного? Варто задуматися над таким питанням і почати повертати ту порцію любові, яку вкладали досі в нас. І тоді запрацює закон сіяння і жнив: чим більше віддаєш – тим більше отримуєш.

Потрібно зрозуміти, що за сімейну атмосферу відповідають обоЄ з подружжя, а не хтось один

разомЧому відбуваються конфлікти? Тому що в вирішенні якогось питання кожна сторона вважає, що слушнічть має саме вона. Така бездоганна віра в себе спричиняє суперечку. Тому золота фраза: «А може, я помиляюсь?» ñ справжня знахідка у розв`язці проблеми. Одне зрозуміло: чоловік і жінка – різні істоти не тільки за зовнішніми ознаками, а й за душевною організацією. Але поступово він і вона стають все більш лояльними до оригінальних рис характеру свого партнера. Кажуть, з роками сімейні люди все більше стають схожі одне на одного. Не думаю, що люди розчиняються одне в одному. Скоріше – вчаться сприймати партнера, його індивідуальність, а може, і впокоритися перед екзотикою певних його рис. Ми всі по-різному реагуємо на речі. Але створені ми так, що всі прагнемо романтики в стосунках. Тому побажайте собі, щоб посеред побуту і буднів не розгубити романтику своєї душі!

Неля Романовська

Коментарі
Ім'я  
E-Mail
Текст