Українська Русский
Привіт, Гість! | Реєстрація
Назад Назад

Ще раз про любов

Дата публікації: 01.07.2009   Кількість переглядів: 61950


На ціле поле в полі цвів ромен.
В садах пливли причілки і веранди.
Стояла ніч, прекрасна, як Кармен,
Червоні й чорні міряла троянди.

Ліна Костенко

Тихо нічними дорогами
Вітер самотньо блукав.
Раптом знайшов собі подругу,
Ту, що так довго шукав.

Троянда стояла, сполохана,
Прекрасна, як чудо з чудес.
Вітер – хлопчисько закоханий
Зорі зривав їй з небес.

Вона червоніла пелюстками,
Коли він в обличчя дув,
І озивалася пусткою
(Бо циганом вітер був):
З вдачею легковажною,
В пошуках різних див,
Дорогами неосяжними
Вітер ходити любив.

Як він розсипав літо
На сотні бездумних годин,
Як він надламував квіти -
Знав тільки він один.

Дико і не приручено
Троянда зламала план:
Вколола його колючками
За те, що обняв за стан.

Всі зрозуміли, що квітку
Чекає трагічний кінець.
А вітер збагнув, що  тільки
ЇЇ поведе під вінець.

Вона викликала пристрасть,
Глибоку  повагу й любов,
Невинністю розбудила
Гарячу циганську кров.

Так одружився вітер…
І є в тім глибока суть,
Що королевою квітів
Червону троянду звуть.

Неля Романовська

Коментарі
Ім'я  
E-Mail
Текст